МИСТЕЦТВО ПІСЛЯ КІНЦЯ СВІТУ

ЧАС: 29 лютого – 25 травня 2012 року

МІСЦЕ: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 12

Що є й чого не має бути? Це питання є вихідною точкою дискусійної платформи для Першої Київської бієнале сучасного мистецтва. Кураторка адресує це питання провідним сучасним теоретикам мистецтва, філософам, соціологам та активістам, а також спеціально відібраним до участі у проекті митцям. Учасникам дискусійної платформи запропоновано поміркувати, яким буде мистецтво після кінця світу – кінця світу, свідками якого є всі ми.

Мистецтво давно призвичаїлося до ідеї про свій кінець. Але що робити мистецтву, коли настає кінець світу? Масова фантазія про апокаліпсис, що має надійти вже цього року, нещодавно набула несподіваного політичного значення. Дедалі більше людей переконуються, що світ, в якому ми живемо, мусить нарешті піти у небуття. Приголомшливий крах глобального фінансового капіталізму та всесвітні прояви масової непокори свідчать про те, що світ, побудований на безмежному споживанні, перебуває на смертному ложі. Не можна чекати, доки ця система розкладеться остаточно, доки настане “кінець світу”. Потрібно творити новий світ, що прийде після нинішнього “апокаліпсису”.

Дискусійна платформа проходитиме у форматі серії дискусій, лекцій, семінарів та воркшопів, а також конференції, що відбудеться у квітні 2012 року. За підсумками платформи влітку 2012 року буде видано публікацію.

УЧАСНИКИ

Зиґмунт Бауман – британський соціолог польского походження. Почесний професор університету в Лідсі. Бауман відомий завдяки своєму аналізу зв'язків між сучасністю і Голокостом, а також постмодерністського консьюмеризму. Він був удостоєний європейської премії Amalfy в галузі соціології і соціальних наук, а також премії ім. Теодора Адорно. Зиґмунт Бауман є автором численних книг, серед яких – “Глобалізація: наслідки для людини та суспільства” (1998), “Плинна сучасність” (2000), “Індивідуалізоване суспільство” (2001), “Мистецтво життя” (2008), “Побічна шкода: соціальна нерівність у  глобальну еру” (2011). Мешкає в Лідсі.

Франко Берарді – провідний італійський філософ медіа, автор книжок “Після майбутнього”, “Душа працює: від відчуження до автономії”, “Ненадійна рапсодія” та багатьох інших (Італія).  Засновник «Радіо Аліс» в Болоньї та важлива фігура італійського автономного руху. Зараз викладає соціальну історію медіа в Академії ді Брера в Мілані.

Борис Буден – письменник та критик. У 90-ті був редактором журналу Arkzin, Zagreb. Його есе та статті були присвячені проблемам філософії, політики, культури та мистецької критики. Він також редактор кількох книжок та автор Barikade, Zagreb 1996/1997, Kaptolski Kolodvor, Beograd 2001, Der Schacht von Babel, (The Pit of Babel) Berlin 2004, Übersetzung: Das Versprechen eines Begriffs, (Translation: The Promise of a Concept), (with S. Nowotny), Vienna 2008. Zone des Übergangs, Frankfurt/Main, 2009.  Живе в Берліні.

Ілля Будрайтскіс (1981) – історик, художній критик, соціальний активіст. У 1996-1999 роках він був учасником “Школи сучасного мистецтва” Авдєя Тер-Оґаняна. Він брав участь як куратор та учасник у численних проектах, таких як “Повернення пам’яті” (Таллінн, KUMU, 2007), “Прогресивна ностальгія” (Прато, Італія, 2007), “68.08. Політика на вулицях” (Москва, “Фабрика”, 2008).

Антон Відокль – художник, куратор, засновник і редактор онлайн-часопису e-flux. Його роботи виставлялися на Венеційській бієнале, у Tate Modern тощо. Він був куратором Manifesta 6 та проекту Unitednationsplaza у Берліні. Мешкає у Нью-Йорку.

Борис Ґройс – професор естетики, історії мистецтва та теорії медіа у Центрі мистецтва та медіа (Карслруе), почесний професор Нью-Йорського університету. Художній критик, теоретик медіа, автор книжок “Gesamtkunstwerk Сталін”, “Влада мистецтва”, “Комуністичний постскриптум” тощо. Куратор російського павільйону на 54 Венеційській бієнале (Німеччина).

Девід Елліотт – куратор, письменник та історик мистецтва. Куратор 17-ої міжнародної бієнале у Сіднеї  та Першої київської бієнале сучасного мистецтва АРСЕНАЛЕ (Велика Британія).

Артем Маґун – доктор філософії Мічиганського і Страсбурзького университетів, доцент факультету політичних наук і соціології Європейського університету в Петербурзі, викладач Смольного інституту вільних мистецтв і наук, учасник робочої групи «Что делать?» (Росія).

Ґеральд Рауніґ – філософ, художній критик, член редколегій журналів transversal і Kulturrisse. Автор книжок “Мистецтво і революція”, “Тисяча машин”, “Критика креативності” (Австрія – Швейцарія). 

Рената Салецл - філософ та соціолог, професор у Birkbeck College, University of London. Серед її книжок - "Трофеї свободи: психоаналіз та фемінізм після падіння соціалізму" (1994), "Збочення любові та ненависті" (1998), "Про тривогу" (2004), "Тиранія вибору" (2012). 

Славомір Сєраковський – соціолог, головний редактор журналу та видавництва “Політична критика" (Польща – Україна), участник Польського павільйону на Венеційській бієнале 2011 року (Польща).

Оксана Тімофєєва – філософ, редакторка журналу “Новое литуратурное обозрение”, дослідниця у Jan van Eyck Academy (Hідерланди), учасниця робочої групи «Что делать?» (Росія – Голландія).

Марія Хлавайова – художня директорка інституту BAK (Утрехт, Голландія), ініціаторка проекту Former West (Голландія).

Себастьян Чихоцький (1975) – асистент програмного директора в Музеї сучасного мистецтва Варшави. У своїх виставкових та видавничих проектах він часто посилається на традицію ленд-арту та концептуального мистецтва. Серед його кураторських проектів – «…Європа буде ошелешена» Яель Бартани (Польський павільйон на 54-й Венеційській бієнале, 2011), «Ранні роки» (KW Institute for Contemporary Art, Берлін, 2010), “1:1” Moніки Сосновської (Польський павільйон на 52-й Венеційській бієнале, 2007). Він нещодавно виступив редактором книжок A Cookbook for Political Imagination (разом із Ґаліт Ейлат) та The Future of Art Criticism as Pure Fiction.

Василь Черепанин (1981) – керівник Центру візуальної культури НаУКМА, кандидат мистецтвознавства. Редактор української версії журналу “Політична критика”. Мешкає у Києві.

Саймон Шейх – куратор та критик.  Колумніст онлайн-видання e-flux, постійний автор журналів Springerin, Afterall, AnArchitectur, Open, Texte zur Kunst. Він є дослідником у проекті Former West, ініційованому інститутом BAK в Утрехті, а також докторантом університету в Лунді (дисертація на тему зв’язку між виставковою діяльністю та політичною уявою). Саймон Шейх був координатором Програми критичних студій в Художній академії Мальме (Швеція) та директором інституту сучасного мистецтва Overgaden в Копенгаґені. Живе і працює у Берліні та Копенгаґені.

Алєксандра Ясінська-Каня – професорка соціології в Інституті соціології Варшавського університету. Вона є авторкою, співавторкою або редакторкою понад 12 книг та більш ніж 100 статей у часописах та книжках. Її поля спеціалізації включають загальну соціологію, демократію та громадянство, національну ідентичність, націоналізм та етнічні стереотипи.

РОЗКЛАД

29 ЛЮТОГО – лекція Саймона Шейха

Лекція Саймона Шейха "По той бік горизонту: стаючи колишнім"

ФОТОГАЛЕРЕЯ

23 БЕРЕЗНЯ – лекція Антона Відокля "Мистецтво без освіти"

ФОТОГАЛЕРЕЯ

6-8 КВІТНЯ – конференція за участі Зиґмунта Баумана, Бориса Будена, Іллі Будрайсткіса, Артема Маґуна, Ґеральда Рауніґа, Славоміра Сєраковського, Оксани Тімофєєвої, Себастьяна Чихоцького, Василя Черепанина, Олександр Соловйов.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Лекція та дискусія Франко Берарді, запланована на 7 ТРАВНЯ, переноситься. Про точний час буде повідомленно додатково.

14 ТРАВНЯ – лекція та дискусія Бориса Ґройсa

25 ТРАВНЯ – конференція за участі Девіда Елліотта, Ренати Салецл та ін.